Античність. Алхіміки

Ви перебуваєте: Античність

Незважаючи на всі заборони, при дворах світських і церковних владик працювали алхіміки, які шукали еліксир безсмертя й філософський камінь, здатний перетворювати інші метали в золото. Іноді крізь містичний туман проступали контури пізнаних законів Природи. Повільно, але неухильно, розширювався обсяг знань про навколишній світ. Думка східних філософів - в арабському світі, Індії, Китаї, Кореї, Японії - створювала моделі Всесвіту, покликані пояснити явища навколишнього світу в його різноманітті.

Деякі вчені й філософи намагалися примирити релігійні догмати й наукові знання. На їхню думку, принцип Божественного провидіння аж ніяк не суперечив істинам, відкритим завдяки спостереженням і досвіду. Закладаючи фундамент майбутніх успіхів науки, що видаються мислителі середньовіччя передбачили багато принципів і правила, якими згодом скористалася наука більш пізнього часу.

Заслуги арабів у збереженні, поглибленні й подальшому розвитку античних знань важко переоцінити.

'Найважливіша прикраса людини - знання', - говорили арабські вчені. У країнах халіфату успішно розвивалися математика, астрономія, географія. У великих містах відкривалися вищі школи. У Багдаді була зібрана бібліотека рукописів грецьких учених, яку називали 'скарбом мудрості'.

Арабським математикам були відомі праці Евклида по геометрії, роботи індійських астрономів і математиків. Вони створили алгебру ( від слова 'алджебр' - рахунок), стали користуватися індійськими цифрами. В арабів потім ці цифри запозичили європейці, однак вони дотепер помилково називаються арабськими.