Магнетизм і електрика. Андре Марі Амперів

Ви перебуваєте: Магнетизм і електрика

Французький учений Андре Марі Амперів (1775--1836) не обмежується повторенням експерименту й повідомляє незабаром своє 'правило плавця', що дозволяє встановити напрямок відхилення магнітної стрілки під впливом струму. Ампер потім поєднує відкриття Ерстеда із уже давно відомим явищем впливу один на одного постійних магнітів. Відомо, що два магніти - залежно від положення їх полюсів - можуть взаємно притягатися або відштовхуватися. Якщо ж проведення, по якім протікає електричний струм, відштовхує постійний магніт у вигляді магнітної стрілки, міркував Амперів, то саме проведення повинен бути свого роду магнітом. А якщо так, то два проведення по яких протікають електричні струми, теж повинні впливати один на одного механічними силами, на зразок постійних магнітів.

Це міркування, обґрунтоване математично, виявилося правильним.

Відкриття Ампера незабаром навело на думку, що можна багаторазово збільшити механічну дію магнітних сил, зосереджуючи їх шляхом намотування проведення на котушку. Далі виявилося, що електромагніт з металевим сердечником робить дію ще більш сильне, чому котушка без металевого сердечника.

Ці спостереження великої практичної важливості використані й у подальших дослідженнях.

Треба ще додати, що безпосередньо за відкриттям Ерстеда й Ампера пішов винахід приладу для виміру електричного струму. Це була магнітна стрілка, поміщена усередині котушки, яка відхилялася тим більше, чим сильніше струм протікав по котушці. Винахідником приладу, названого гальванометром, був німець Швейгер.

Відкриття й міркування Ампера мали не тільки практичне, але й теоретичне значення. Взаємний вплив струмів настільки відрізнявся від колись відомих електричних явищ, що Ампер назвав ці нові явища електродинамічними й запропонував розділити науку про електрику на електростатику й електродинаміку. Магнетизм, на думку Ампера, не становив окремого розділу фізики, а був фундаментом електродинаміки.