Античність. Аполлоний Пергский

Ви перебуваєте: Античність

Аполлоний Пергский (ок. 260-170 до н.е.) був третім після Евклида й Архімеда видатним математиком Олександрійської школи. Про його життя, як і про життя Евклида, відомо дуже мало. Вчився математиці в Олександрії в послідовників і учнів Евклида, період його активної наукової діяльності доводиться приблизно на 210-е рр. до н.е.

Трактат Аполлония, озаглавлений 'Конічні перетини' ('Коника'), назавжди прославив його ім'я, забезпечивши в історії математики почесне звання 'Великого геометра'. У цьому трактаті Аполлоний виклав науку про конічні перетини настільки зовсім, що й тепер мало що можна додати, незважаючи на всі досягнення математики. Учені стародавності й до Аполлония займалися питаннями конічних перетинів, однак він, застосувавши своїх міркуваннях більш загальні посилки, розробив науку про ці перетини ретельніше й докладніше. Попередники Аполлония здійснювали перетину конуса площинами, перпендикулярними його утворюючим, і в результаті одержували параболу, еліпс і гіперболу - залежно від кута конусности (прямий, гострий, тупий). Аполлоний довів, що всі ці криві можна одержати на будь-якому конусі із круговою підставою шляхом перетину різними похилими площинами. Таким чином, робота Аполлония про конічні перетини затьмарила своїм блиском усі колишні праці на цю тему й, зокрема, куп Евклида ' Про конусні перетини'.

'Коника' складається з восьми книг: чотири збереглися грецькою мовою, три - у перекладі на арабський, а остання, загублена, відновлена Галлеем на основі збережених коментарів. Про те, скільки праці вклав Аполлоний у ці книги, свідчить факт, що сім перших книг містять 387 теорем з досить складними в багатьох випадках доказами. І тільки з використанням аналітичної геометрії, що з'явився через майже 2000 років - не без значного впливу ідей Аполлону - удалося спростити деякі докази.

Аполлоний був не тільки математиком, але й астрономом. Він, зокрема, цікавився рухом Місяця, і прізвисько 'Эпсилон', яким охрестили Аполлония сучасники, відбувається, очевидно, від серповидной форми збиткового Місяця, який схожий на грецьку букву е (эпсилон). Для пояснення видимого руху планет учений побудував теорію епіциклів.

Про актуальність досягнень Аполлония й про вплив його праці на розвиток сучасної математики красномовно свідчить той факт, що твору Аполлония переводилися і їх вивчали вчені такого масштабу, як Виет, Галлей, Ферма, Гильберт. Виет перевів куп Аполлония ' Про торкання' ('Завдання Аполлония про торкання'), у якім розглянуто питання торкання трьох окружностей; Галлей - ' Про просторові перетини'. Ферма займався виданням добутків Аполлония. На думку знавця прадавньої математики Гильберта, Аполлоний був одним з тих математиків стародавності, які прагнули звільнитися від впливу платонівської філософії. В одному зі своїх творів, присвяченому основам геометрії, Аполлоний намагався знайти зв'язок між математичними поняттями й навколишньою дійсністю. Зі смертю Аполлония кінчається плеяда великих математиків античного миру.