Античність. Аристотель

Ви перебуваєте: Античність детский врач дерматолог, иммунолог и невролог, аллерголог, педиатр, гастроэнтеролог и психолог

Найвищого свого розвитку грецька філософія досягає в особі Аристотеля Стагирита (384-322 до н.е.). Це був енциклопедичний, універсальний розум, який як би синтезував усю античну науку й філософію. У його працях уперше зустрічаються міркування про рослини й тварин не тільки в споживчому змісті, але й з погляду наукового дослідження.

Цей учений уважається найбільше разносторонним мислителем Прадавньої Греції й одночасно найвидатнішим у ті часи дослідником природи. Він перший став вивчати явища природи й перший зробив спробу систематизувати їх. Уводити, увести до ладу нього в античному світі ніхто не писав книг про природу. Аристотель намагався розкрити таємницю походження життя, затверджував, що для виникнення живої істоти з мертвої матерії необхідна дія спеціальної сили утвору - энтелехии (гречок. - дія). Вивчав мозок - орган психічної діяльності.

Аристотель вів спостереження переважно за живими істотами, старанно записуючи замічене. Він ілюстрував кет замальовками, які стали єдиними науковими посібниками, що допомагали при дослідженнях і спостереженнях.

У сімнадцятилітньому віці Аристотель навчався в Афінах, у Платонівській академії, що була в ті часи центром науки. Він вивчав логіку, поетику й філософію під керівництвом самого великого Платона. Платон називав Аристотеля 'мозком' Академії. Аристотель відрізнявся невичерпною енергією, надзвичайною працьовитістю й спостережливістю. Він написав кілька сотень робіт з логіки, етики, політики, фізики, природознавства.