Античність. Демокрит і Платон

Ви перебуваєте: Античність

Великим філософом-матеріалістом був Демокрит (V-IV вв. до н.е.), що відбувався з Абдеры у Фракії. Основною рисою його натури був подив і увага до всього суттєво незвичайного. Основне положення його філософії зводилося до того, що мир складається з атомів і порожнечі. Що ж таке атом? Це дрібна однорідна частка матерії, мінімальне первотело, невидиме через малу величину й неподільне через твердість. Атоми рухаються в порожнечі, зустрічаються один з одним, вступають у з'єднання, і ці комбінації атомів утворюють усі речі, увесь видимий світ. Погляду Демокрита відрізняються послідовністю й витриманістю: усе у світі в нього зводиться до руху матерії (матеріальних атомів).

Засновником протилежного філософського напрямку - ідеалізму - був інший видатний грецький філософ - Платон (427-347 до н.е.). По своєму походженню й політичним поглядам він належав до афінської аристократії.

По Платону, сутністю миру є 'ідеї', під якими він мав на увазі об'єктивний зміст пізнання, що полягає з понять. Ідеї утворюють особливий 'ідеальний мир', що перебуває за гранню нерухливих зірок. Наш земний, матеріальний світ є грубим, недосконалим і навіть перекрученим відбиттям цього 'ідеального миру'. Вистава про світ ідей люди мають лише завдяки тому, що душі, до того, як вони вселяються в тіло людини, живуть на зірках, звідки вони й можуть споглядати мир ідей. Таким чином, для навчання Платона характерно різко негативне й навіть презирливе відношення до матерії, яку він уважає грубої, аморфн, що має цінність лише в тому ступені, у якому вона одухотворена 'ідеєю'. Цей погляд ліг в основу всіх наступних ідеалістичних систем і теорій.