Античність. Эразм Витело

Ви перебуваєте: Античність

До числа найцікавіших, оточених легендою, учених епохи середньовіччя належить Эразм Витело (1225-1290?). Це перший математик і взагалі перший учений, що народився на польській землі. Точна дата його народження й смерті не відомі. Під час перебування в Римі Витело написав на латині дві книги, з яких перша 'Висновки з Початків Евклида', що містила всі геометричні теореми, відкриті після Евклида, на жаль, загублена.

Другий добуток Витело - це трактат про оптика в десяти книгах, повна назва якого можна перевести так: 'Ученого математика Витело міркування про оптика, тобто про істоту, причину й падінні променів зору, світла, фарб і форм, звичайно називаною перспективою, десять книг'. Трактат виданий в 1272 г. у Базелі.

Перша книга містить теореми і їх математичні докази, у тому числі оригінальні теореми Витело, нашедшие потім застосування в його трактаті про оптика. В історії науки трактат Витело зіграв велику роль; з нього багато раз знімали копії, переписували й перевидавали, часто під коротким заголовком 'Оптика' або 'Перспектива'. Гідно уваги те, що, хоча трактат і не містив яких-небудь нових ідей, він все-таки став основною працею по оптиці - навчальним посібником, яким користувалися багато видатних учених, такі, наприклад, як Коперник, Кеплер, Региомонтан.

Через чотириста років після виходу у світло 'Оптики' Витело, Кеплер скромно назвав один зі своїх трактатів 'Ad Vitellonem Paralipomena' ('Доповнення до Витело'). Заслуги Витело в області оптики настільки общепризнанны, що один з місячних кратерів названий його іменем.

Незважаючи на те, що досягнення Витело в математику не так великі, як в оптику, вони все-таки заслуговують на увагу. Витело належав до того невеликого кола вчених, які в його час займалися лініями другого й вищого порядку. Для їхнього креслення Витело винайшов навіть відповідний прилад. Він прекрасно знав тригонометрію й застосовував її у своїх дослідженнях з оптики. Слід звернути увагу на те, що діяльність Витело припадає на другу половину XIII в., коли в польських школах навчання математику зводилося тільки до розуміння календаря й основних небесних явищ. І тільки лише в університетах студенти вчили напам'ять, без усяких доказів, теореми з евклідових 'Початків'.