Рух. Ломиносів

Ви перебуваєте: Рух

Праці Генрі Кавендиша були видані тільки в 1879 г. Дж. К. Максвеллом.

Названа в його честь лабораторія відома своїми дослідженнями в усьому світі.

Серед тих, хто в шляхетнім прагненні відкрити істину набагато випереджав свій час, було чимало росіян учених. Гігантським кидком у майбутнє з'явилася творчість Михайла Васильовича Ломоносова (1711-1765), мислителя й ученого, що передбачив багато теорій і відкриття класичної фізики надалі, XIX столітті.

Наукові інтереси вченого стосувалися фізики, хімії, астрономії, гірничої справи й багато чого іншого. Це не перешкодило йому стати й видатним поетом свого часу.

Ломоносов експериментально довів закон збереження матерії, проробивши в 1756 г. наступний досвід: у запаяній посудині при нагріванні відбулося окиснення свинцевих пластин, але при цьому загальна маса посудини залишилася незмінною. Подібний експеримент був також пророблений в 1770 м. Лавуазьє, і на його основі був сформульований закон збереження маси речовини при хімічних реакціях.

Ломоносов уявляв собі природу як єдине ціле, де все взаємозалежне, а зміни в одному місці обов'язково спричиняють зміни в іншому; нічого не зникає безвісти й не виникає з нічого. Він сформулював закон збереження руху матерії. Уважаючи досвід головним при вивченні природи, він винайшов близько сотні різних фізичних, метеорологічних і інших приладів, зокрема, віскозиметр для визначення в'язкості рідин, прилад для визначення твердості тіл, пірометр, анемометр, газовий барометр, казан для дослідження речовин при низькому й високому тисках і ін.

Усі тіла, уважав Ломоносов, складаються з 'корпускулов' (дрібних часток), тобто, виражаючись сучасною мовою, - молекул, які містять деяке число елементів (атомів). Він чітко розрізняв ці два поняття й близько підійшов до ідеї молекулярної будови хімічних сполук. Усі фізичні явища вчений розглядав як результат руху більших і малих мас матерії й ефіру. У нього не викликала сумнівів кінетична природа теплоти, а нагрівання тіл він зв'язував зі зростанням поступального й обертового руху, близько підійшовши до визначення поняття абсолютного нуля. Погляди Ломоносова випереджали вистави сучасників на два^-двох-один-два століття й були незрозумілими для багатьох з його колег. Він був переконаний, що хімія повинна бути нерозривно пов'язана з фізикою й математикою. Ця переконаність дозволила Ломоносову стати родоначальником фізичної хімії в Росії.