Рух. Ньютон

Ви перебуваєте: Рух

З нього почалася епоха класичної фізики. Класична фізика - це великий Ньютон. Сам він говорив про себе: 'Я стою на плечах гігантів'. Навколишній світ - це багатоликий, різноманітний, безперервний рух. Усю картину світобудови в її постійній зміні не в силах осягнути жоден розум. Ньютон побачив загальний принцип, що лежить в основі незліченної безлічі вже відомих, але казавшихся випадковими й не зв'язаними між собою, фактів і явищ.

Він створив класичну механіку - найстаршу фізичну теорію, що зберегла свій первозданний вид. І донині вона є основою теоретичної фізики й зразком фізичної теорії.

Через два з половиною сторіччя ми стали свідками того, що рух штучних супутників Землі й ракет відбувається в точній відповідності із законами класичної механіки.

Після встановлення основних принципів механіки теоретична фізика протягом довгого часу розвивалася в дусі ньютоновских 'Почав'. У цей період механіка досяглася вершин математичної досконалості й краси. На її основі розвивалася механіка суцільних середовищ, а експериментально встановлені закони взаємодії електричних зарядів і постійних струмів - закони Кулона й Ампера - викликали розвиток електростатики й електродинаміки посто-инных струмів; ці розділи вчення про електрику й магнетизмі стали додатками універсальної механіки Ньютона.

Для опису механічного руху треба було розвиток нових математичних методів. Виникли диференціальне й інтегральне вирахування - дітище Ньютона й Лейбница.