Античність. Печінка

Ви перебуваєте: Античність

На малюнку епохи палеоліту, виявленому в одній з печер Астурії (Іспанія), зображений слон, у контур якого врисовано серце. Це свідчить про те, що вже в доісторичну епоху первісні мисливці знали розташування серця й розуміли його життєве значення.

Про печінку думали, що вона служить житлом душі, що від неї виходять усі великі й шляхетні ідеї. У жовчному міхурі перебуває центр мужності; тому, заживши жовч сильних звірів і страчених злочинців, можна придбати мужність і силу. Учили, що різні органі зв'язані між собою каналами, у яких циркулює життєве повітря, кров і обоє початку - чоловіче й жіноче. Ця система каналів - плід чистої фантазії - аж ніяк не ідентична артеріальної й венозної системам і зовсім не відповідає системі кровообігу, яка була відкрита значно пізніше

У Китаї, приблизно в V в. до н.е., жив перш, що одержав визнання й популярність, лікар і вчений Пян Чиао, справжнє прізвище якого Чжин Южен. Пян Чиао з дитинства цікавився медициною, виявив до неї більші здатності й став знаменитим лікарем. Цей лікар був чудовим діагностом. Він говорив: 'Розпізнання хвороби по зовнішньому вигляду - це іскра Божия, вислуховуванням - незвичайна майстерність, за допомогою питань (анамнезу) - спритність, а по дослідженню пульсу - мистецтво'.

Уважають, що розпізнання хвороби на підставі дослідження частоти пульсу відкрив саме Пян Чиао. Метод цей дотепер залишається важливим засобом діагностики хвороб. Спосіб намацування пульсу, що застосовувався Пян Чиао, доведений до досконалості китайськими лікарями й багато сторіч лежав в основі діагностики.