Античність. Практична медицина Галена

Ви перебуваєте: Античність

Гален дав опис багатьох подробиць будови людського тіла, дав назви багатьом костям, суглобам і мускулам, що збереглися в медицині до сьогоднішнього дня. Докладно й, загалом, вірно він описав нервову систему людини, указавши, зокрема, на зоровий нерв, і правильно встановив, що нерв цей переходить у сітківку ока. Гален багато писав про функції окремих органів, але його погляди на кровообіг, травну й дихальну системи були помилкові. Він багато уваги присвятив гіпотетичної 'пневме', яка нібито пронизує всю матерію й пожвавлює організм людини.

У своїх працях Гален відводить багато місця практичній медицині. Він дав опис хвороб великої кількості органів людського тіла, докладно описав очні хвороби, дав ряд практичних рад по лікувальній гімнастиці, учив, як треба прикладати компреси, ставити п'явки, оперувати рани. Привів ряд рецептів на порошки, мазі, настойки, витяжки й пігулки. Його рецепти - хоча й у трохи зміненому виді - застосовуються дотепер і звуться 'галеновых препаратів', тобто таких, які готовлять безпосередньо в аптеках, на відміну від ліків, що випускаються фабричними методами на підприємствах фармацевтичної промисловості.

Зокрема, саме Гален розробив рецептуру вживаного дотепер косметичного засобу 'кольдкрему', який складається з ефірного масла, воску й рожевої води. Незалежно від Гіппократа, Гален створив власну теорію про будову людського організму й про людські характери, причому основою для неї послужили не стільки дослідження, скільки філософські умовиводи. Він уважав, що живі істоти складаються із чотирьох елементів: землі, води, повітря й вогню, які, у свою чергу, дають початок чотирьом рідинам (лімфам): крові, жовчі, слизи й чорної жовчі.

Якщо лімфи перебувають у правильній пропорції, те й здоров'я людини нормально, урівноважено. Якщо ж починає переважати один із цих елементів, рівновага порушується, що викликає відхилення в діяльності організму. Це дозволяло Галену затверджувати, що хвороба опановує організмом тільки у випадку ушкодження того або іншого органа. Це твердження не втратило своєї значимості до сьогоднішнього дня.