Античність. Вистава єгиптян про людське тіло

Ви перебуваєте: Античність схемы столбов лэп

Зі знайдених і розшифрованих папірусів, що так багато розповідають нам про єгиптянах, особливо показовий для області, що цікавить нас, 'папірус Эберса' - з нього видне, наскільки невірні були вистави єгиптян про людське тіло. Наприклад, серце вони розглядали не тільки як центральний орган, з якого виходять великі кровоносні посудини, але і як орган, через який проходить кров, слиз, вода, повітря й навіть сеча. Діяльність серця, його биття в груди явно робили на єгиптян надзвичайне враження.

Навіть центр мислення вони переносили в серце, у той час як інші східні народи вже розуміли значення головного мозку. На думку єгиптян, посудини із серця виходять обов'язково парами: пари до грудей, пари до ніг, пари до чола й по парі до інших частин тіла. В одному папірусі вказується, що цих посудин вісімнадцять, в іншому - сорок. Єгиптяни Ділили тіло людини на чотири частини: до одній частині ставилися голова, потилиця й шия, до іншої - плечі й руки, до третьої - торс, до четвертої - ноги.

Про функції органів вони не знали нічого, крім того, що можна було спостерігати ззовні. Проникнути усередину вони не намагалися. Єгиптяни бачили, що є вдихуване повітря - 'живе повітря' - і видихуваний - 'мертве повітря'. Бачили, що все просочене рідиною, - кожний орган, кожна частка тіла, що полягала, на думку єгиптян, з м'яса й костей, з 'жил для повітря' і 'жив для рідини'. Артерії, на їхню думку, проводили повітря, вени - кров; адже при розкритті трупів артерії були порожні й кров виявлялася тільки у венах. Крім того, єгиптяни знали й про наявність третьої, твердої системи трубок - нервів. Таким чином, усі три відомі природничій науці єгиптян стихії - газоподібна, рідка й тверда - були представлені в будові тіла. Це наводило їх на думку ототожнювати природничу науку з живим людським тілом.

Такі вистави про людський організм тієї епохи, від якої до нас дійшли знамениті пергаменти, - епохи єгипетського Середнього царства, що існував приблизно за дві тисячі років до нашої ери.