Античність. Процвітання медицини

Ви перебуваєте: Античність

Пян Чиао мав величезні знання й одночасно в повсякденнім житті був досить скромною й невибагливою людиною. Більшу частину життя він провів у безперервних подорожах по країні, допомагаючи хворим позбуватися від недуг. Де б не з'явився Пян Чиао, його зустрічали з повагою й радістю. Ця обставина викликала до нього ворожість деякі лікарів, які підіслали найманих убивць, щоб усунути небезпечного конкурента.

Пян Чиао зробив багато для процвітання свого народу й вітчизняної медицини. Тому в Китаї його ім'я користується величезною пошаною. У провінції Хубей, звідки родом Пян Чиао, у підніжжя гори Чиао побудований храм, присвячений великому лікареві.

У прадавніх індійців вистави про людське тіло також були досить плутаними, хоча вони й мали можливість одержати більш близькі до істини дані, тому що в Індії був відсутній заборона розкривати мертвих. Правда, труп можна було розкрити лише за певних умов - тільки труп людину не занадто старого, позбавленого яких-небудь каліцтв і каліцтв, що не страждав ніякий тривалою хворобою й не загиблого від отруєння, коротше кажучи, труп, який обіцяв дати нормальну анатомічну картину. Він повинен був спочатку пролежати сім днів у струмку, потім з нього за допомогою кори стирали шкіру доти, поки не оголювалися й ставали зручними для огляду органі, що перебувають під нею.

Результатом таких досліджень стало, однак, не вчення про будову тіла, а досить курйозна анатомічна статистика. Прадавні індійці вважалися, що людина складається із семи оболонок, трьохсот костей, трьох рідин, дев'ятисот зв'язувань і дев'яноста жив, що починаються в нігтів. Найдавніші зображення в знаменитих печерних храмах в Эллоре, Элефанте й Аджанте також свідчать про те, що в індійців не було ніякої вистави про м'язи людського тіла.