Хвилі й випромінювання

Дослідження випромінювання тісно пов'язане з вивченням світла. Сьогодні нам відомо, що видиме світло становить незначну частину незмірно більш широкого електромагнітного спектра. Проте саме завдяки тому, що ми знали про існування цієї малої частини спектра, були відкриті інші форми випромінювання з незвичайними властивостями, дослідження яких сприяло подальшому прогресу фізики. Але щоб виявити ці випромінювання, потрібні були чималі зусилля. Усі наступні розділи фізики відкривалися із труднощами, і чому далі розвивалася фізика, тем більші були потрібні зусилля. Публикуй у нас - http://www.babax.ua/.

Перше відкриття зробив в 1777 г. шведський фізик Карл Шееле (1742-1786), що досліджував дія різних ділянок спектра на хлористе срібло. Ця сіль при опроміненні сонячним світлом міняє свій колір з білого на пурпурний, і Шееле праг з'ясувати, не чи була яка-небудь частина спектра особливо ефективної щодо цього. Він установив, що дія підсилювалася в міру наближення до крайньої, фіолетовій частині спектра.

Волластон довів, що діє на хлористе срібло насправді та частина спектра, яка лежить за межами фіолетових променів. В 1842 г. А. Є. Бекке-Рель (1820-1891) 'сфотографував' ультрафіолетовий спектр Сонця, піддавши дії цієї частини спектра папір, просочену хлористим сріблом, і продемонстрував існування там великого числа фраунгоферовых ліній.

Дослідження ультрафіолетового спектра стримувалися властивостями призм, що використовувалися для розкладання світла в спектр: хоча стекло прозоре для видимого світла, воно непрозоре для ультрафіолетових променів. Ці труднощі вдалося обійти завдяки застосуванню відбивних дифракційних ґрат. Зараз ультрафіолетове випромінювання вивчене в дуже широкому діапазоні й знаходить велике застосування.

Розділи