Оптика. Жан Бернар Фуко

Ви перебуваєте: Оптика

Перевірити результат Ремера земними засобами видалося неможливим. Навіть при відстанях у кілька кілометрів потрібно було вимірювати відрізки часу порядку мільйонних часток секунди, а ніякої апаратури такої точності в XVII і XVIII вв. не було. Поступово, у міру того як люди опановували матеріалами й технологією, стали практично можливими й земні виміру швидкості світла.

Першими такі виміру виконали приблизно в 1850 г. ранцузские фізики Арман Іполит Луи з (1819-1896) і Жан Бернар Фуко (1819-1868). Обоє вони використовували винятково швидке обертання, яке стало можливим завдяки створенню міцних сплавів, що витримують величезні відцентрові розривні сили.

У приладі Физо було зубчасте колесо, яке переривало тонкий промінь світла до й послу відбиття від вилученого дзеркала. В апарату Фуко використовувалося обертове дзеркало; якщо дзеркало поверталося на помітний кут за час, затрачуване світлом на проходження шляху до вилученого дзеркала й назад, те можна було б зареєструвати зсув зображення джерела. Результати обох цих вимірів виявилися згідно з висновками Ремера. Установку Физо можна було застосовувати при довжинах ходу світлового променя в трохи км, а апарат Фуко - при відстанях усього лише до 20 м, тобто спосіб Фуко більш зручний. Фуко зміг також виміряти швидкість світла у воді; він виявив, що вона менше, чим у повітрі, і це знаменувало собою остаточна поразка корпускулярної теорії світла.

Таким чином, до 1850 г. основні властивості світла стали вже відомі: світло - хвильовий рух з дуже малою довжиною хвилі, порядку 5•10-5 див; коливання у хвилях поперечні; для поширення світла не потрібна ніяке матеріальне середовище, і поширюється він зі швидкістю приблизно 3•1010 див у секунду.